Звелася длань Господня
і кетяг піднесла,
де зорі Великодні –
ні ліку, ні числа.
Ця синь зазолотіла,
це золото сумне,
пірвавши душу з тіла,
об'яснили мене.
Голосить сніговиця,
співочий хрипне дріт.
А світ –
нехай святиться,
нехай святиться світ. |
Благая длань Господня
мне гроздью поднесла
пасхальных звёзд сегодня –
без счёту, без числа.
Та синь, что раззолочена,
то золото-печаль
из тела душу прочь мою
рвут, чтоб яснел, как даль.
Метели вой всё длится,
и проволоки хрипят.
А мир –
да освятится,
да будет вечно свят. |